Коли батьки розлучаються, питання утримання дитини можна вирішити двома шляхами — через суд або добровільною угодою. Другий варіант часто виявляється швидшим і менш конфліктним, але підходить не всім.
Що таке договір про сплату аліментів
Це нотаріально посвідчена угода між батьками, в якій вони самостійно визначають розмір, порядок і строки виплат на утримання дитини. На відміну від усної домовленості, такий договір має юридичну силу виконавчого документа — за його невиконання можна звертатись до виконавчої служби так само, як і за судовим рішенням.
Головна перевага — швидкість і контроль
Судовий процес стягнення аліментів, навіть у спрощеному порядку (наказне провадження), займає час і вимагає участі обох сторін у процесуальних діях. Договір можна укласти за один візит до нотаріуса, якщо батьки вже узгодили умови між собою.
Коли договір не варто укладати
-
Якщо є ризик, що інший з батьків згодом ухилятиметься від виконання, а офіційний дохід приховано чи важко підтвердити — судове рішення дає ширший інструментарій для примусового виконання.
-
Якщо сторони не довіряють одна одній і не можуть спокійно узгодити умови — тоді краще одразу звертатись до суду, щоб уникнути повторних переговорів.
-
Якщо потрібно встановити розмір аліментів, більший за той, на який згоден платник добровільно — тут без суду не обійтись.
Що обов'язково включити в договір
-
Точний розмір виплат (у твердій сумі чи у частці доходу) і порядок його індексації.
-
Строки та спосіб виплати (готівкою, на рахунок дитини чи одного з батьків).
-
Умови перегляду розміру аліментів у разі зміни обставин.
-
Наслідки прострочення — щоб уникнути суперечок про пеню в майбутньому.
Практична порада
Навіть якщо батьки в хороших стосунках і готові домовитись самостійно, варто попередньо проконсультуватися з сімейним адвокатом щодо формулювань договору — саме нечіткі формулювання найчастіше стають причиною повторних судових спорів через кілька років. Детальніше про порядок укладення такого договору — на сайті simeinyi-advokat.com.ua.
Окремою перевагою договору є можливість врахувати реальні потреби дитини та фінансові можливості кожного з батьків. Сторони можуть домовитися не лише про щомісячні виплати, а й про додаткові витрати на лікування, навчання, відпочинок чи інші потреби дитини. Це дозволяє уникнути спорів щодо кожної такої витрати.